«Мої учні будуть дізнаватися про нове не від мене;

 вони будуть відкривати це нове самостійно.

 Моя основна задача – допомогти їм розкритися».

М. Песталоцці.

І. Умови виникнення і становлення досвіду

В епоху державного і духовного відродження України пріоритетна роль належить високоосвіченим людям. Особа формується у певному соціальному середовищі, водночас впливаючи на економічні, ідеологічні, загально-культурні особливості життя суспільства. В умовах соціальної перебудови значно зростає роль суб'єктивного фактору, вплив цілеспрямованої діяльності людини на громадське життя. Тому розвиток суспільства значною мірою залежить від людей в сфері освіти. В свою чергу, суспільство висуває перед сучасною школою завдання сформувати всебічно розвинену особу, яка повинна задовольнити потреби суспільства. Згідно закону України “Про Освіту”, метою освіти є “всебічний розвиток як особливості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями” [15]. На наш погляд, досягнення цієї мети можливе лише за умов (широкого застосування у навчально-виховному) оптимального вибору методів навчання.

Ідеально відповідає цій потребі проектна діяльність, бо вона сприяє активному залученню й реалізації життєвих планів учнів, активізації їх пізнавальної діяльності.

ІІ. Актуальність та перспективність досвіду

Школа ХХІ століття зумовлює необхідність докорінного переосмислення освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня як суб’єкта і проектувальника життя, створення проектно-життєвого простору, спрямованого на розвиток і саморозвиток компетентної, конкурентоспроможної особистості, яка вміє творчо розв’язувати проблеми, прагне на краще змінити своє життя й життя своєї країни. Школа має захистити й підтримати дитину, виробити в неї життєздатність, озброїти механізмами і технологіями розробки життєвих стратегій, життєвих проектів.. Традиційна парадигма "вчитель – підручник – учень" замінюється новою – "учень – підручник – учитель".

Випускник сучасної школи, який житиме і працюватиме в новому тисячолітті, повинен володіти певними якостями, зокрема:

5. самостійно набувати необхідні знання, вміло застосовуючи їх на практиці для розв'язування назрілих проблем;
5. критично мислити, уміти бачити труднощі і шукати шляхи їх подолання; грамотно працювати з інформацією;
5. бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;
5. самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного і морального рівня.

ІІІ. Новизна досвіду

Наукова-методична новизна досвіду полягає в тому, що

•  дає учням можливість почу­ватися особистостями, дотичними до справ суспільства;

• учні, виконуючи проекти, ви­робляють навички контактів із зовнішнім світом: спілкування з учителями, органами місцевого самоврядування, керівниками архівів тощо;

•  розвиває творчу думку та на­вички роботи з джерелами інфор­мації, допомагає дітям, яким склад­но показати себе на уроках (реалі­зовуючи проект, вони виявляють найрізноманітніші здібності);

• метод проектів є тим середо­вищем, у якому учні набувають упевненості, а ситуація успіху може стати відправною точкою для подальшого зростання у влас­них очах;

•  досвід проектної діяльності стане в нагоді не лише в самоосвіті та самореалізації, а й узагалі в житті.

ІV. Науково-методичне обґрунтування

Метод проектів має свою істо­рію розвитку в педагогічній науці й практиці як за кордоном, так і в нашій країні. Він з'явився на­прикінці XIX ст. в середніх на­вчальних школах США і став втіленням теоретичної концепції «прагматичної педагогіки», зас­новником якої став американсь­кий філософ Джон Дьюї.

Узагально концептуальні по­ложення теорії Джона Дьюї зводяться до таких положень:

5. дитина в онтогенезі повто­рює шлях людства в пізнанні;
5. засвоєння знань — спонтан­ний некерований процес;
5. дитина засвоює матеріал, не просто сприймаючи органами чуття, а завдяки потребам у знан­нях, будучи активним суб'єктом свого навчання.

Умовами успішного навчання за Дьюї є:

5. проблемність навчального матеріалу;активність дитини;
5. зв'язок навчання з життям дитини, грою, працею.

Методичні прийоми створен­ня учителем проблемних ситуацій Дьюї виділяє такі:

5. підвести дітей до розв'язан­ня суперечностей і запропонува­ти їм знайти рішення;
5. знайти зіткнення супереч­ностей у практичній діяльності;
5. запропонувати розглянути явище з різних позицій;
5. спонукати до порівняння, узагальнення, висновків;
6. ставити конкретні запитання;
5. давати проблемні завдання.

Ідеї Джона Дьюї мали значне поширення у 1896—1916 pp. Його учнями й послідовниками були Е. Пархерст і В. Кільпатрик. Про­ектом, за В. Кільпатриком, є будь-яка діяльність, виконана від душі, з високим рівнем само­стійності групою дітей, об'єдна­них у певний момент спільним інтересом.  Загальні теоретичні положення щодо методу проектів розглядаються у працях українських (К.Баханов, А.Касперський, О.Коберник, Є.Павлютенков, В.Сидоренко, С.Ящук) і російських (Е.Полат, Н.Пахомова, Н.Матяш, І. Чечель) науковців.

Не вдаючись до аналізу історії методу проектів (хоча принцип історизму є провідним у педа­гогіці), визначимо його сутність. Навчальний проект, з точки зору учня, це:

5. можливість виконувати щось цікаве самостійно (в групі чи інди­відуально), максимально вико­ристовуючи свої можливості;
5. діяльність, що дозволяє про­явити свої здібності, випробувати власні сили, застосувати свої знан­ня, принести користь і публічно продемонструвати результат (до­сягнення);
5. діяльність, спрямована на розв'язання цікавої проблеми, сформульованої самими учнями у вигляді мети й завдання, коли ре­зультат цієї діяльності (знайдений спосіб розв'язання проблеми) має прикладне значення (практич­не застосування) і, що дуже важ­ливо, цікавий і важливий для са­мих відкривачів.

V. Основна ідея досвіду

Що може бути кращим для становлення особистості, ніж відчуття успіху й власної значущості від результатів своєї праці. Проектні технології спрямовані на стимулювання інтересу учнів до нових знань, розвиток дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній

Проекти органічно вписуються в навчальний процес або виконуються в позаурочний час. Метод проектів як метод навчання відповідає основним положенням системи освіти: формує критичне і творче мислення як пріоритетні напрямки інтелектуального розвитку людини. Критичне мислення сприяє розвитку таких навичок: аналіз інформації, відбір і порівняння фактів, встановлення асоціацій з вивченими явищами, фактами, самостійність, логічна побудова доказів, систематизація результатів.

Використання методу дає змогу реалізувати особистісно діяльнісний і особистісно орієнтований підходи в освіті учнів. Ці підходи базуються на використанні знань і вмінь, отриманих у процесі навчання. Це забезпечує позитивну мотивацію і диференціацію в навчанні, активізує творчу діяльність учнів під час виконання проекту. Андреас Папандреу (Інститут освіти, Кіпр) вказує, що проектне навчання є непрямим і тут цінні не тільки результати, а й ще більшою мірою сам процес, у якому відбувається особистісне зростання учас­ника проекту.

VI. Шляхи і засоби реалізації

У зв’язку із реформуванням системи освіти, переосмисленням змісту і завдань навчання перед вчителем постає безліч питань, але  головні з  них такі:

-Як навчити школяра любити  навчатися?

-Як стимулювати  його до активного пізнання?

-Як створити умови для розвитку і реалізації особистості?

-Як засобами предмету  формувати ключові життєві   компетенції?

Такі ж питання свого часу постали і переді мною у моїй педагогічній діяльності.

Постала дилема: як побудувати свій урок, щоб він одночасно забезпечував :

5. відповідність вимогам  сучасних освітніх технологій;
5. забезпечення відповідно до вимог програми наукового рівня подачі навчального матеріалуі  в той же час
5. був цікавим, захоплючим;
5. був ефективним
6. результативним;
5. був зорієнтований на розвиток  творчого  потенціалу  учнів

«Учитель готується до гарного уроку все життя…Така духовна і філософська основа нашого фаху і технологія нашої праці.»  В.Сухомлинський.

Буд - яка освіта – середня, вища – має розглядатися не як певний накопичувач знань, що дає можливість збирати знання, а як тренування мозку.

Тренування мозку й у середній, і у вищій школі має бути посильним. Якщо мозок тренований,то знання закріплюються легко, майже автоматично.

Розум розвивається в процесі діяльності. Тому сучасна педагогічна система хімічної і біологічної  освіти орієнтована на формуванні творчої особистості, вимагає вдосконалення методики викладання хімії,біології, їх модернізації з метою сприяння розкриттю природних інтелектуальних і творчих здібностей учнів.

Теоретичною основою проектування креативної організації у процесі вивчення хімії, біології є система креативної освіти та самоосвіти на основі принципів евристичного навчання (А. В. Хуторський).

Концепція проектування заснована на системно-діяльнісному, проектному,  компетентнісному підходах у шкільній освіті. Об'єднує ці підходи ідея креативного розвитку дитини в освітньому процесі, що включає не передачу учню досвіду минулого, а проектування ситуацій розвитку і формування творчих здібностей до зміни діяльності і себе.

Стратегічний напрямок розвитку української освіти – це гуманізація школи, яка істотно змінила шкільний навчальний процес, поставила в його центрі дитину, її духовний світ, уподобання, творчий потенціал. Випускник сучасної школи, який житиме і працюватиме в третьому тисячолітті, повинен володіти такими якостями:

5. Самостійно набувати необхідні знання, вміло застосовуючи їх на практиці для розв’язання назрілих проблем;
5. Критично мислити, уміти бачити труднощі й шукати шляхи їх подолання;
5. Грамотно працювати  з інформацією;
5. Бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;
6. Самостійно працювати над розвитком свого інтелекту, культурного і мовного рівня.

З метою вироблення таких якостей, стимуляції пізнавального ставлення до навчання, розвитку творчого, продуктивного мислення, самостійності, вміння спілкуватися один з одним я обрала проблему: «Формування творчої особистості учня шляхом впровадження проектної технології, що забезпечує високий рівень творчого мислення учнів, самоствердження, саморозкриття природних інтелектуальних та творчих задатків».

Сформувати такі якості допомагають  метод проектів, адже розвиток особистості відбувається тоді, коли створено необмежені можливості діяти і самовдосконалюватися, коли   дитину супроводжує весь час відчуття успіху й  власної значущості від результатів своєї праці. «Підготовка та захист проектів є формою діяльності, що ідеально відповідає потребам сполучення «близької» і «далекої» перспектив» (за А.Макаренком). І це дійсно так. Життя наше – це теж довготривалий проект зі своїми радощами і невдачами, досягненнями і поразками.

Навчальний проект, з точки зору учня, це:

5. можливість виконувати щось цікаве самостійно (в групі чи індивідуально)максимально використовувати свої можливості;
5. діяльність, що дозволяє проявити свої здібності, випробувати власні сили, застосовувати свої знання, принести користь і публічно продемонструвати результат(досягнення);
5. діяльність, спрямована на розв’язання цікавої проблеми, сформульованої самими учнями у вигляді мети й завдання, коли результат цієї діяльності (знайдений спосіб розв’язання проблеми)має прикладне значення і, що дуже важливо, цікавий і важливий для самих відкривачів.

Головна мета будь-якого проекту – формування різних ключових компетенцій, під якими в сучасній педагогіці розуміються комплексні властивості особистості, що включають взаємопов'язані знання, уміння, цінності, а також готовність мобілізувати їх в необхідній ситуації.

У процесі проектної діяльності формуються компетенції:

1. Рефлексивні вміння:

– уміння осмислити завдання, для вирішення якого недостатньо знань;

– вміння відповідати на запитання: чого потрібно навчитися для розвязку задачі;

2. Пошукові (дослідницькі) вміння:

– вміння самостійно залучати знання з різних галузей;

– уміння самостійно шукати інформацію в інформаційному полі;

– уміння знаходити декілька варіантів вирішення проблеми;

– уміння висувати гіпотези;

– уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

3. Уміння та навички роботи у співпраці:

– вміння колективного планування;

– вміння взаємодіяти з будь-яким партнером;

– вміння взаємодопомоги в групі у вирішенні спільних завдань:

– навички ділового партнерського спілкування;

– уміння знаходити і виправляти помилки в роботі інших учасників;

4. Менеджерські вміння та навички:

– вміння проектувати процес (продукт);

– Вміння планувати діяльність, час, ресурси;

– вміння приймати рішення і прогнозувати їхні наслідки;

– навички аналізу власної діяльності.

5. Комунікативні вміння:

– уміння вступати в діалог, задавати питання і т.і.;

– вміння вести дискусію;

– вміння відстоювати свою точку зору;

– вміння знаходити компроміс;

– навички інтерв'ювання, усного опитування;

6. Презентаційні уміння і навички:

– навички монологічного мовлення;

– вміння впевнено тримати себе під час виступу;

– артистичні уміння;

– вміння користуватися комп’ютерно-орієнтованими засобами наочності при виступі;

– вміння відповідати на незаплановані питання.

     Основний принцип методу проектів полягає в тому, що вихідним пунктом навчання мають виступати дитячі інтереси сьогодення.

      Шкільні проекти є ніби копіями різних боків господарського життя країни, чим зумовлюється службове підпорядкування їм так званих шкільних предметів: письмо, рахування, читання.

      Велике педагогічне значення має місце, яке відводить метод проектів принципу самостійності та роботі учня "від щирого серця". Увага дітей увесь час утримується напруженою, від них вимагається постійна активна робота, вони мають самі собі намітити програму занять та інтенсивно її виконувати для того, щоб успішно проробити одне завдання і переходити до іншого.

Для виконання на уроках хімії я застосовую такі види проектів:

1.Дослідницькі. Вимагають добре продуманої структури, актуального предмету дослідження, відповідних експериментальних і дослідницьких робіт, методів обробки інформації. Структура їх наближена до істинних досліджень. Цей тип проектів пов'язаний з аргументацією актуальності теми,формулювання процесу дослідження, зазначенням джерел інформації, висування гіпотез і обговорення отриманих даних, оформлення результатів дослідження.

2.Рольові або ігрові. Учасники виконують певні ролі в залежності від змісту і характеру проекту. Це можуть бути представники виробничих процесів: науковці, екологи, інженери, технологи

3.Інформаційні. Спрямовані на збір інформації про певний об’єкт, явище  їх аналіз і узагальнення фактів. Такий проект будується за такою структурою :

- мета проекту, його актуальність

- джерела інформації( література, анкети, «Мозковий штурм», засоби масової інформації)

- обробка інформації ( аналіз, зіставлення, узагальнення, аргументовані висновки)

- результат-презентація

4.Прикладні проекти. Логічне пояснення  структури періодичної системи,значення  окисно-відновних реакцій, реакцій полімеризації, етерифікації, явища радіоактивності.

У своїй педагогічній практиці я на уроках хімії   використовую короткочасні проекти, які розраховані на 2-3 уроки з використанням міжпредметних зв’язків. При роботі з обдарованими дітьми на уроках хімії, навчання їх в МАН використовую довготривалі проекти , які розраховані на декілька місяців , що дозволяє спрямувати саморозвиток дитини на розкриття її творчого потенціалу. 

             Проект є поєднанням  теорії  й  практики, він  полягає  не лише  в постановці  певного  розумового завдання, а й у практичному його виконанні.

Реалізація методу проектів веде до зміни ролі вчителя, з носія готових знань він перетворюється в організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. При цьому учні використовують різноманітні види самостійної діяльності пошукового, дослідницького і творчого характеру. Опрацьовується велика кількість додаткової літератури, періодичної преси, проводяться практичні дослідження і відповідно формуються висновки та узагальнення стосовно вирішуваної проблеми.

Змінюється роль учня у навчанні: вони є активними учасниками процесу. При цьому формується конструктивне критичне мислення, яке важко сформувати на звичайному уроці.

Метод проектів дає змогу мені сформувати таку важливу якість особистості, як колективізм. Невеликий колектив, який працює над груповим проектом, згуртовується, підпорядковуючи свої власні інтереси спільній справі. Як результат - виникає спільний проект, що вирішує певну проблему. Особливість проекту, як методу, полягає в тому, що є можливість розглядати предмет вивчення не окремо, а цілісно. Тому під час створення хімічних проектів діти використовують знання з різних навчальних предметів, зокрема, фізики, екології, математики, спеціальних предметів, тобто враховують міжпредметні зв'язки та зв'язки з обраною професією.

Метод проектів дає змогу посилити мотивацію до навчання, зокрема використання інформаційних технологій. Скориставшись Інтернетом, учні вибирають найрізноманітнішу інформацію,  що   стосується вирішення даної проблеми. На кінцевому етапі використовують її при складані і оформлені результатів проектів.(Додаток 1)

На одному уроці реалізувати метод проекту не можливо. Для цього потрібно завчасно спланувати певну тему.

Я часто використовую метод проектів на уроках узагальнення і систематизації знань після вивчення певної теми. Але цьому повинна передувати значна підготовча робота: . обговорюю з учнями  тему та питання проекту ("ярмарок ідей", "мозковий штурм"),виділяю групи, які будуть працювати над певним проектом, розподіляємо з дітьми завдання у мікрогрупах, визначаємо практичну діяльність учнів у межах проекту. Періодично  проводжу проміжну перевірку результатів роботи. . В кожній команді є свій керівник та секретар, який занотовує все, про що говорять учасники проекту. Після обговорення відбувається виступ представників кожної команди, в якому обов’язково повинно бути обґрунтовано  відповідь на проблемне запитання.

З учасниками проектів обговорюю способи їх оформлення. Завершальним етапом роботи є презентація проектів, яку проводжу різними методами: урок прес - конференція, урок - панорама, урок з використанням комп'ютерної техніки, круглий стіл, наукова конференція

Після захисту проектів повинні залишитися якісь сліди, тому всю зібрану і опрацьовану інформацію учні відповідно оформляють: реферати, альбоми, опорні конспекти, буклети , презентації.

Кінцевим етапом  є обговорення та виставлення оцінок. Для заохочення учнів, проект яких виявився кращим, я пропоную презентувати в інших групах, а проекти , які учні виконували при навчанні в МАН –діти презентують перед вчителями , батьками.

Отже, метод проектів, сприяє підвищенню активності і самостійності учнів у роботі, створює стійку позитивну мотивацію на вивчення хімії, формує почуття відповідальності за виконану роботу, сприяє розвитку творчого підходу до виконання завдань, дає змогу досягти поставленої мети - оволодіти знаннями та творчо їх використовувати у своїй практичній діяльності.

Проектні технології спрямовані на стимулювання інтересу учнів до нових знань, розвиток дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності. Спрямування сучасної  освіти на профільне навчання робить знання і застосування методу проектів надзвичайно актуальним. Метод проектів я використовую давно. Вперше застосувала  цей метод  при підготовці до обласного семінару з хімії в 11 класі. Урок вдався та й дітям сподобалося бути членами проектної лабораторії, але мене найбільше вразила їх співпраця, співпереживання, намагання прийти один одному на допомогу, почуття успіху «я теж можу…», «я вмію …». Елементи проектування поступову стала вводити  на уроках природознавства в 5 класі при вивченні теми  «Вода - найпоширеніша речовина на Землі». Діти заздалегідь збирали загадки, прислів’я. приказки, легенди про воду,  замальовували воду в різних агрегатних станах, складали самі казки, досліджували як розчиняється мило у  річковій воді, колодязній  та питній(дніпровій) водах. Дізналися про будівництво водопроводу у селищі.

Учні з великою творчістю підійшли до вивчення теми «Небесні тіла»: в пошуках цікавого матеріалу відвідали сільську бібліотеку, звернулися до Інтернету, енциклопедій, поповнили свої знання під час екскурсій до Дніпропетровського планетарію. Презентація проекту небесних тіл пройшла на високому рівні.

Старшокласники, які навчаються в МАН,  виконуючи проектні роботи з  хімії, удосконалюють свої знання, розвивають уміння, пов’язані з науковим пошуком, вчаться оцінювати екологічну ситуацію в реальних умовах. Така дослідницька діяльність сприяє визначенню сфери наукових інтересів, розкриттю здібностей учнів в процесі активного пізнання, надає можливості для розвитку творчого потенціалу особистості.

Кожна проектна робота учнів ґрунтувалась на певній науковій та експериментальній базі, містила власні дані дослідів, спостережень, пошукової роботи; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела та відображала власну позицію дослідника.

Ступінь розкриття обраної теми досліджень в роботі учнів, методи, за допомогою яких вони розкривали обрану тему, показали наскільки глибоко вони замислилися над існуючими проблемами.

Використання методу проекту у викладанні хімії дає можливість мені не тільки навчити учнів, а й зацікавити їх, стимулювати їх пізнавальну діяльність та прагнення самостійно вивчати природничі науки.Рефлексія і самооцінка дали  учням можливість оцінити власний прогрес, свої думки і навчання, і методи їх поліпшення. Відгук однолітків допоміг  учневі побачити внутрішні якісні характеристики своєї роботи, особливо через оцінювання робіт інших учасників. Під час роботи над проектами  я прийшла до висновку: «Що в кожній дитині є сонце, тільки треба дозволити йому світити» так говорив видатний Д.Карнегі,якщо створити на уроці світ добра і творчості. У результаті відбувається розвиток не лише природних здібностей школяра, а розвивається вільна, мисляча, творча особистість.

Під час підготовки та захисту проектів я:

5. Координую процес;
5. Підтримую і заохочую;
5. Сама є джерелом інформації ;
5. Допомагаю в пошуку джерел інформації;
6. Підтримую безупинний зворотний зв’язок;
5. Поповнюю свої знання;
5. Готую школярів до життя.

Під час колективної праці  співробітництво вимагає постійного дослідження ситуації,  аналізу шляхів вирішення проблеми. Їх вибору і відповідального ставлення кожної дитини до своїх обов’язків, привчає до тверезого, критичного оцінювання своїх і чужих можливостей ( а це так потрібно в дорослому житті  сьогодення).

Я пересвідчилася в тому , що на даному етапі я  не вчу дітей, а  лише спостерігаю, відчуваю як вони вчаться, як зростає їх інтелект, змінюється відношення до товаришів і самого себе, їх мотивація до навчання. В ході підготовки проектів учні оволодівають не лише  навичками роботи з джерелами інформації, спілкування один з одним, учителем, але й співпраці з органами місцевого самоврядування, керівниками архівів, бібліотекарями, набувають упевненості в своїх діях, контролюють свої знання, орієнтуються в інформаційному просторі, реалізують себе як особистість, розкриваючи свої здібності, готують себе до життя. Вважаю, що успіх  засвоєння учнями нової інформації під час роботи над проектом залежить від добре спланованих етапів роботи та вірно поставленої мети , завдань проекту і бачення результатів(для чого це мені, де я зможу використати та застосувати ці знання).

Використовую такі проекти (Додаток 2)

Індивідуальні – «Небесні тіла»(5кл.,природознавство).

Парні – «Вплив хімічних речовин захисту рослин на водне середовище» (річка Мокра Сура) (7кл.,хімія)

Міжпредметні – «Вплив продуктів харчування за змінних умов  довкілля на здоров’я людини.» , « Косметика – за і проти» (10кл,хімія).

Тривалі – «Вплив етилового спирту на живі організми.»(11кл.,хімія, біологія) , «Вплив корозії  на металічні вироби.» (9кл., хімія).

«Вплив антропогенного фактору на якість вод річки Мокра Сура», «Реакції вищих рослин на забруднення ґрунтів залізничним транспортом», «Вплив автотранспорту на стан повітря селища Жданове»(11 клас, МАН)

Інформаційні – «Виробництво сульфатної, нітратної кислот, амоніаку.» (10 кл., хімія).«Кухонна сіль: історії, застосування, добування» (8кл.,хімія).

Короткі–«Оцтова кислота:властивості, застосування,добування (11кл.,хімія).

Бензен – представник ароматичних вуглеводнів. (10кл.,хімія)

Ознайомлювальні:  «Кислоти . Класифікація кислот»( 8 клас)(Додаток 3). «Життя Д.І.Менделеєва – подвиг.» (8, 9кл., хімія)

Дослідницькі: Завод «Полімердеталь» - сировина, продукція та  вплив на навколишнє середовище (11кл.,хімія, біологія).

                                    VІ. Результативність досвіду

Я прийшла до висновку,що апробація методу проектів у сучасних умовах показує, що з його використанням ефективність процесу навчання та виховання збільшується. Він дає змогу реалізувати низку найважливіших теоретичних положень, відкриває нові можливості у програмуванні навчально-виховного процесу. За допомогою методу проектів здійснюються міжпредметні зв'язки та здобуваються знання через взаємодію учнів між собою та вчителем, що є дуже важливим для формування інтелектуальних здібностей учнів. Колективне проектування виступає стабілізуючим фактором і посилює інтерес старшокласників до власного психічного життя та психіки інших людей,це практичний шлях придбання навчального і соціального досвіду, активного включення й реалізації життєвих планів особистості. Не випадково один із провідників американського методу проектів Е.Коллінз наполягав: «Дитинство – це не прохідна кімната-вестибюль, через який ми проходимо до існування дорослого. Це – самостійна внутрішня кімната у садибі життя».

Метод проектів – не догма, не на всіх уроках можливе його використання, але як говорять фахівці країн, які мають великий досвід у цій справі,  що проектне навчання варто використовувати як доповнення до інших видів прямого чи непрямого навчання, як засіб прискорення росту і в особистому вимірі, і в академічному. Використання проектної технології на уроці та в позаурочний час допомогла учням, які вступили до вищих учбових закладів орієнтуватися в інформаційному просторі, готувати курсові, дипломні роботи, реалізувати себе як особистість.

«Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде добрим учителем. Якщо вчитель відчуває тільки любов до учня, як батько, мати, він буде кращим за того вчителя, який прочитав усі книжки, але не відчуває любові ні до справи, ні до учня. Якщо учитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він – досконалий учитель." Л. Толстой